У ніч на 19 липня 2026 року Росія завдала ракетних ударів по підприємствах Києва, відомих ще з радянських часів. Падіння уламків та пожежі зафіксовано у п’яти районах столиці: Деснянському, Дніпровському, Шевченківському, Святошинському та Солом’янському. Пошкоджено житлові будинки, нежитлові будівлі, офісні приміщення та гуртожиток. За даними КМДА, пошкоджено наземний вестибюль станції метро «Лук’янівська», яка вже увосьме за час повномасштабної війни зазнала ударів.
Що відомо про нічну атаку
Російські війська вдарили по промислових зонах Києва балістичними ракетами. Точні локації влучань з міркувань безпеки не розголошуються. Зафіксоване пряме влучання у підземний перехід біля станції метро «Лук’янівська».
Чому великі промзони стають цілями
Позаштатний радник президента Сергій Бескрестнов («Флеш»), військовий фахівець з систем РЕБ і зв’язку, опублікував на сторінці у Facebook розбір логіки вибору цілей ворожою розвідкою та виділив чотири сценарії:
- якщо підприємство справді виробляє критично важливу продукцію, воно розміщене під землею — атакувати марно;
- заводи нерідко здають приміщення в оренду субпідрядникам, які у цеху 10 на 20 метрів можуть виготовляти антени для РЕБ чи пропелери для FPV;
- керівництво може не знати про таке використання, інформація витікає до ворога, і завод отримує удар;
- територія заводу може слугувати складом або ж сам промисловий об’єкт у межах міста стає приводом для обстрілу з метою залякування.
Флеш наголосив, що агентура ворога активна, тож помилок у роботі з промисловими об’єктами допускати не можна.
Залишити відповідь